Шановні батьки!

 

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дошкільного відділення  було комфортним і корисним.

 

Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

 

ü       Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно! Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.

ü        Ідучи додому обов'язково повідомте про це вихователя. Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

ü        Просимо Вас: допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафку.

ü        Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, акуратно та по сезону одягненою. Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті. Дайте дитині з собою носовичок.

ü        У шафці дитини повинний бути завжди запасний одяг для групи.

ü        Щоб запобігти втраті або обміну речей, позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

ü        Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів. Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.

ü        О 9.00 починаються заняття. Тому переконливо просимо Вас: Якщо ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднатися до дітей.

ü        Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у зручний час - вранці до 9.00, в другій половині дня після 17.00; а також на індивідуальних консультаціях у спеціально призначений час. Для музичних та фізкультурних занять дитині знадобляться чешки та шорти і футболка.

ü        Пам'ятайте, іграшка дитини - іграшка для всіх. Вона може зламатися.

ü        У нашому дошкільному відділенні обов'язковими є  батьківські збори (3 - 4 рази на рік) та індивідуальні консультації. Якщо з об'єктивних причин ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь

ü         Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити вихователя, або  медичну сестру по телефону.

ü        Після хвороби дитина приймається в дошкільний відділення при наявності медичної довідки.

ü        Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

 

"Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати і розвивати ії в родинному колі”.

                                        (Ст. 7 п .3 Закону про дошкільну освіту та виховання)

 

1. Загальні положення.

 1.1. Батьки або особи, які їх замінюють (далі - батьки), є учасниками освітнього процесу в дошкільному відділенні.

 1.2. Батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

2. Права батьків.

 2.1 Батьки мають право:

v      вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти

         та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному   

         законодавству;

v      обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного відділення;

v      звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;

v      на пільги на харчування;

v       вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного відділення;                 

v       приймати участь у заходах дошкільного відділення;

v       брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного відділення;

3.Обов’зки батьків.

 3.1.Батьки зобов’язані:

v       виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;

v      постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;

v      поважати гідність дитини;

v      виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;

v      виконувати режим дня дошкільного відділення;

v      приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;

v      батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;

v      стежити за реальним станом здоров’я дитини;

v      не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров'ю дитини;

v       не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;

v        забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного відділення;

v      своєчасно повідомляти дошкільне відділеня про можливість відсутності або хвороби дитини;

v      приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше - приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров'я;

v     приводячи дітей до дошкільного відділення, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;

v      не забирати дітей в нетверезому стані;

v      дотримуватись правил дорожнього руху;

v      бути прикладом для своїх дітей;

v      своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному відділенні;

v      відвідувати батьківські збори;

v      виконувати поради - рекомендації працівників дошкільного відділення щодо виховання та навчання дітей;

v      бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні

Ми разом з Вами зацікавлені у всебічному розвитку вашої дитини!

 

Пам’ятка для батьків 

 • Прийом дітей здійснюється з 7.30 до 9.00. Своєчасний прихід в дошкільне відділення – необхідна умова правильної організації освітньо-виховного процесу.

 • Якщо дитина захворіла, необхідно до 9.00 подзвонити в дитячий садок і повідомити про її хворобу. Це необхідно, щоб вчасно зняти дитину з харчування і не оплачувати дні, пропущені через хворобу!

 • Вихователі готові поспілкуватися з Вами вранці до 9.00 та ввечері після 17.00. В інший час педагог працює з групою дітей, і відволікати його не рекомендується!

 • Просимо Вас не давати дитині з собою в дошкільне відділення, цукерки, чіпси і сухарики.

 • Категорично забороняється давати дитині в дошкільне відділення жувальну гумку.

 • Не рекомендуємо одягати дитині золоті та срібні прикраси, давати з собою дорогі іграшки, а також іграшки які імітують зброю.

 • Щоб уникнути випадків травматизму, батькам необхідно перевірити вміст кишень в одязі дитини на наявність небезпечних предметів.

 • Категорично забороняється приносити в дошкільне відділення  гострі, ріжучі скляні предмети (ножиці, ножі, шпильки, цвяхи, дріт, дзеркала, скляні флакони), а також дрібні предмети (намистинки, гудзики і т.п.), таблетки.

 • Перед тим, як вести дитину в дошкільне відділення , ретельно перевірте зав’язки і застібки на одязі і взутті.

 • Якщо ви не змогли вирішити будь-яке питання з вихователями групи, зверніться до директора ЗНВК чи заступника директора з ВР.

 

 

 Основні правила безпеки для дітей взимку

 Зимові прогулянки завжди приносять малюкам дуже багато радості. Вони ще з осені чекають першого снігу, коли можна зліпити сніговика, пограти в сніжки і звичайно ж покататися на санках.

 На жаль зимовий час має і свої мінуси – застуда, удари, переохолодження, обмороження. Цей перелік можна ще продовжити, але …..

 Як же убезпечити свого малюка від неприємностей на прогулянці взимку?

 У цьому нам допоможуть дуже прості і всім знайомі правила безпеки для дітей взимку. Нагадаємо їх сьогодні ще раз.

 Сильний пронизливий вітер і низька температура – це основні фактори ризику для дитини.

Тому малюк повинен знати:

v    Одягати рукавички, шапку, застібати всі гудзики потрібно ще до виходу на вулицю. Оскільки холодне повітря може проникнути під одежинку;

v    Періодично заходити в будинок, щоб зігрітися і зняти вологий одяг;

v    Не можна залишатися на вулиці коли заметіль або дуже сильний мороз і вітер;

v    Не можна гризти бурульки і  сніг. Оскільки сніг дуже брудний в ньому можуть бути токсичні речовини. Та й чи можна запросто простудитися;

v    Не можна прикладати язичок до металу;

v    Потрібно ходити посередині тротуару, подалі від дахів будинків. Адже з даху будинку може впасти велика брила снігу разом з бурульками;

v    Коли на тротуарі суцільний лід, ходити потрібно маленькими кроками, наступаючи при цьому на всю підошву;

v    Не можна стоячи кататися на санках, а на лижах і ковзанах кататися потрібно тільки в спеціально відведених місцях;

v    Якщо на гірці багато дітей, не можна штовхатися й битися. А якщо гірка розташована поруч з дорогою, або поруч багато дерев або паркан, то для гри краще підшукати інше місце;

v    Сніжки ліпити невеликі, кидати їх не дуже сильно, а кидати в обличчя взагалі заборонено.  

Батькам же потрібно подбати:

Ø     Одягти яскраву верхній одяг для дитини, яку легко помітити на відстані;

Ø     Вибрати для малюка відповідний час для прогулянки, адже взимку темніє дуже швидко. І доводитися повертатися додому тоді, коли на вулиці горять ліхтарі.

Ø     Тому, особлива рекомендація, надягати на куртку і на взуття дитини спеціальну светоотражающую смужку. Або можна прикріпити невеликі світловідбиваючі іграшки. Зазвичай вони кріпляться на рюкзак дитини. У темряві така смужка стане помітнішою і водій швидше її побачить. Що особливо важливо, адже швидко зупинити машину на слизькій дорозі практично неможливо;

Ø     Слідкуйте за станом снігу, не дозволяйте дітям будувати печери і тунелі зі снігу, який може обвалитися;

Ø     Якщо у вас не дуже високий будинок, регулярно очищайте дах від снігу і бурульок, і не дозволяйте дитині самій зривати бурульки з даху. 

Це основні правила безпеки для дітей взимку. І виконувати їх зовсім не складно.

 

 

Одяг дитини для дошкільного відділення 

   Якщо ви збираєтесь віддати дитину в дошкільне відділення , потрібно ретельно підготуватися до цього. Не варто думати, що в дошкіному відділенні все є і вашій дитині нічого там не знадобиться , зібрати дитину в ДВ – це ціла наука! Отже, почнемо з одягу.

   Збираючи дитину в садок , пам’ятай про те , що він там повинен обходитися без твоєї допомоги , і спочатку йому буде важкувато. Тому одяг для дитячого садка не повинна доставляти малюкові ніяких турбот , а для цього він повиннен відповідати наступним вимогам:

·        бути зручним ;

·        легко пратися;

·        бути акуратним і красивим , і як можна довше зберігати ці якості;

·        мати такі застібки , щоб дитина могла з ним впоратися самостійно або з мінімальною допомогою вихователя .

    Краще за все щоб одяг був з натуральних волокон, тому пропоную вам купляти трикотаж від виробника  який дуже чудово носиться та легко переться.

Повсякденний одяг для хлопчиків в дошкільне відділеня:

·        футболка або майка ;

·        джемпер або тепла водолазка ;

·        колготки ;

·        шорти на гумці ;

·        тапочки із задником або чешки.

Повсякденний одяг для дівчаток в дошкільне відділення:

·        майка або футболка ;

·        тепла водолазка , джемпер ;

·        білі або рожеві колготки ;

·        спідниця на гумці ( або сарафан ) ;

·        дитячі тапочки із задником , чешки.

   У дошкільному відділенні  проводять всілякі ранки, свята і концерти. У ці урочисті дні дітки одягаються красиво й ошатно. Якщо ви хочеш , щоб ваш малюк виглядав належним чином і комфортно себе почував , приготуйте для спеціальних випадків такий одяг для дошкільного відділення:

для хлопчиків: білу сорочку , темні брюки, за бажанням – жилет і краватку-метелика ;

для дівчинки: ошатне плаття , в якому малятку буде зручно.

Зимовий верхній одяг для дошкільного відділення

Кожен день діти в дошкільному відділенні виходять на прогулянку , тому ваш малюк повинен бути забезпечений необхідною теплим одягом . Для хлопчиків і дівчаток у цьому відношенні правила однакові :

·        непромокаюча куртка на осінь / весну на випадок дощику ;

·        тепла зимова куртка ;

·        зручні чобітки по сезону на липучці або гумці, рукавиці , шапка , шарфик –

·        все повинно бути зручним для дитини.

 

 Скільки часу має спати дитина?

   Безумовно, багато мам задаються цим питанням. Чи існують якісь норми для сну в залежності від віку малюка? Так, норми існують. Але потрібно враховувати, що діти, як і дорослі, зовсім різні. Є соні, які сплять багато і солодко, а є невгамовні малята, тривалість сну яких зовсім не вкладається в норми. Але повернемося до тих самих норм  сну, які застосовні до «середньостатистичної» дитини.

   Як відомо, в житті новонародженого домінують два процеси – їжа та сон. І процеси ці тісно взаємопов’язані. Від режиму харчування безпосередньо залежить тривалість сну. В останні роки дитячі лікарі не рекомендують дотримуватися харчування за розкладом, тепер в пошані вільне вигодовування: тобто дитину годують, як тільки він вимагає. Незалежно від часу доби.

   Дитячий сон в цифрах

   Ось приблизна тривалість сну дітей від одного місяця до семи років, підготовлена ​​у відповідності з рекомендаціями педіатрів:

Ø     Одно-двомісячна дитина проводить у сні приблизно 18 годин на добу;

Ø     Сон 3-4-місячного малюка триває від 17 до 18 годин;

Ø     5-6-місячна дитина спить вже на годину менше – 16 годин;

Ø     Для 7-9-місячної дитини час сну знову зменшується на годину – 15 годин;

Ø     У віці від 10 місяців до одного року дитина спить близько 13 годин на добу;

Ø     У віці від року до півтора дитина повинна двічі спати вдень (дві та півтори години) і близько 10-11 годин вночі;

Ø     Діти від півтора до двох років вдень сплять один раз (близько 3 годин) і від 10 до 11 годин у нічний час;

Ø     Для дітей віком від двох до трьох років рекомендації залишаються тими ж;

Ø     Трьох-семирічна дитина повинна спати вдень не менше двох годин і близько 10 годин вночі;

Ø     Дитині старше семи років вдень спати не обов’язково, тривалість нічного сну повинна бути не менше восьми годин на добу.

  Якщо тривалість сну вашого малюка далека від цих норм, не турбуйтеся. Не варто забувати, що кожен малюк індивідуальний, на його сон впливає безліч факторів: фізичний і психологічний стан, темперамент, розклад дня і так далі.

   Як ви, напевно, помітили, в цих цифрах простежується строга закономірність: з віком кількість часу на сон поступово зменшується, найменші повинні спати якомога довше, адже сон прямо впливає на здоров’я дитини, допомагає рости і правильно розвиватися.

 

 

Кімнатні рослини для дитячої

   Кімнатні рослини в дитячій кімнаті повинні бути обов’язково!

   Адже доручивши дитині доглядати за рослиною, ви тим самим виховаєте у нього почуття відповідальності, в результаті малюк буде дбайливо ставитися до природи.

   Однак далеко не всі кімнатні рослини в дитячій вашого малюка можуть перебувати, тому що одні види можуть викликати алергію, інші і зовсім можуть виявитися отруйними.

   Дозволені і заборонені рослини

   Запам’ятайте, що кожна рослина має мати якимось корисним властивістю. Наприклад, одні виділяють багато кисню, інші – знищують хвороботворні мікроби, треті – тонізують і знімають втому і так далі. 

   Цілком підходять для дитячої кімнати такі рослини: лавр, каланхое, фікуси, мирт, всілякі цитрусові. Лікувальними властивостями володіють також наступні кімнатні рослини:

Розмарин

Розмарин є лікарем. Він допомагає вилікувати або полегшити симптоми таких захворювань як: бронхіти, пневмонії, бронхіальні астми. Розмарин має антимікробні властивості.

Хлорофітум

Хлорофітум чубатий виділяє підвищену кількість кисню. Ці кімнатні рослини в дитячій добре очищають повітря.

Адиантум

Адиантум – рослина, що володіє позитивною енергетикою. Ця квітка сприяє зняттю тривожності і втоми.

Чорний список кімнатних рослин

Не варто випробовувати долю і ставити в дитячій кімнаті такі рослини: кактуси, диффенбахию, агаву, бегонію, антуріум, шефлеру, цикламен, аспарагус, хризантему, кали і багато інших. Якщо ви не впевнені, отруйний чи квітка, краще його в дитячу не ставити!

Правила догляду

Для того щоб кімнатні рослини в дитячій приносили тільки користь важливо засвоїти декілька простих правил. Цих же правил варто дотримуватися, розташовуючи рослини в дошкільному відділенні.

1. Не можна ставити в дитячій кактуси і отруйні рослини, тому що ви не завжди можете встежити за своїм чадом, яке ненароком вирішить пограти зі своїм зеленим “вихованцем”.

2. Завжди очищайте рослини від пилу і не забувайте періодично обприскувати їх водою. Якщо дитина зовсім ще маленька і не вміє ходити, то розташовувати кімнатні рослини в дитячій можна де завгодно. Однак, як

тільки малюк почне робити перші кроки слід особливу увагу приділити розташуванню рослин.

3. Не ставте кімнатні квіти на краю, будь то стіл або якась інша поверхню. Дитина може ненавмисно зачепити горщик з квіткою і зронити на себе або просто використовувати його в якості опори, що не найкращий варіант. Також малюк може з цікавості спробувати його на смак, що, звичайно ж, може бути не дуже корисно ні для малюка, ні для самої квітки.

4. Щоб прищепити любов дитини до рослин необхідно роз’яснити йому, як і чому воно виростає. Покажіть на прикладі насіння, як з нього при правильному догляді вже незабаром може з’явитися паросток, який у свою чергу через певний час перетвориться у щось більше.

Діти, фрукти та овочі: як їх подружити?

   Красиві, яскраві і соковиті овочі та фрукти багаті на вітаміни та мінерали. Як подружити дитину з такими корисними друзями?

   Купуючи фрукти і овочі, придбайте дитині фломастери. Заведіть графік або таблицю, наприклад, на холодильнику, де дитина буде відзначати відповідним кольором, що вона з’їла. А ще краще повісьте контур малюнка, щоб дитина розфарбовувала його щодня різними кольорами у відповідності з тим, який фрукт або овоч вона сьогодні з”їла. Разом з фруктом або овочем видавайте по фломастеру.

Подружіть з харчовими продуктами

   Дитина більш схильна до вживання харчових продуктів, з якими її познайомили, і вона навряд чи буде їсти продукти, які їй чужі. Після того, як вона побачить обробку, приготування, продегустуює кілька разів, тоді можна вважати, що дитина «знайома».

  Як посприяти такій дружбі? Якщо ви вводите в раціон дитини новий продукт, поговоріть з дитиною в процесі приготування про те, де росте цей овоч або фрукт, про їх колір і форми, про спосіб приготування, про корисні властивості і чим вона буде корисна саме вашій дитині. Попросіть дитину допомогти в приготуванні, наприклад, помити і нарізати пластиковим ножем.

   Звикання до нового продукту може зайняти від 1 до 10 разів знайомства і вживання.  

Подавайте свіжі фрукти на десерт.

   Привчіть дитину до фруктових десертів так, щоб слово «десерт» у дитини асоціювався з нарізаними фруктами і ягодами, а не з печивом і цукерками. Замініть післяобідній перекус барвистим фруктовим салатом.

Корисні напої.

Діти люблять свободу вибору. Якщо не хочуть їсти фрукти або овочі, запропонуйте альтернативний варіант – овочеві соки або фрукти. Яскраві  соки, пюре з овочів, ягід і фруктів не залишать малюка байдужим.

Сухофрукти.

Познайомте дитину з сушеними фруктами. Їх можна додавати в каші, в салати, в солодкі і солоні страви. Сухофрукти не менше корисні, а взимку просто незамінні.

Заморожені продукти

   Свіжі овочі та фрукти не завжди знайдуться під рукою, але заморожені можуть зберігатися довго і в потрібну хвилину прийдуть до вас на допомогу. Заморожування – це спосіб максимального збереження корисних властивостей продуктів.

 

Як одягти дитину для весняної прогулянки: 9 порад

   Весна вже радує нас першими променями сонця, але ще нагадують про себе холодні дощі зі снігом і зимові заморозки. Тому кожна мама повинна знати, як одягти дитину для весняної прогулянки так, щоб вона не прохолодала і отримала від прогулянки максимальну користь. Ось наші 9 порад з цього приводу:

Порада № 1.

   Збираючись на прогулянку навесні, не слід дитину сильно кутати, адже за вікном уже не зима. А одягнена у дві теплі кофти дитина може швидко спітніти і застудитися. На прогулянку навесні дитину важливо одягнути надійно, так, щоб її одяг був досить теплий, але не жаркий, і щоб він зміг захистити дитину від вітру і дощу.

Порада № 2.

  Для дітей від 4 до 7 років для весняної прогулянки чудово підійде непромокальний і непродуваємий комбінезон. Його легко надягати і знімати, до того ж він не сповзає. Малюкові в ньому буде тепло і зручно, в такому одязі навіть холодний весняний дощ не страшний.

Порада № 3.

   Важлива частина одягу дитини для прогулянки навесні – це шапка. Чудовим варіантом може бути шапка-труба, одночасно виконує функцію і шарфа і шапки. Головний убір для весняної прогулянки повинен бути непромокальним і теплим.

Порада № 4.

   Не забувайте також і про шарфи, особливо, якщо ваша дитина одягне не шапку-трубу, а звичайну шапку. Для своєї дитини ви можете вибрати будь-який шарф, тут головний момент – правильно його зав’язати. Шарф не повинен заважати дитині бігати і грати під час прогулянки.

Порада №5

  Не менш важливий елемент весняного гардеробу – рукавички. Віддайте перевагу теплим, але тонким, і бажано, щоб вони були не промокаючі – це дозволить дитині вільно рухатися навіть під час невеликого дощу.

Порада № 6.

   Якщо ви не хочете на дитину одягати комбінезон, то краще вибрати пошарові шати. Одягніть на дитину трусики і маєчку, потім гольфик, колготки, а після цього – кофточку і непромокальні штанці. Завершити наряд для весняної прогулянки треба взуттям та верхнім одягом.

Порада № 7.

   Важлива деталь одягу вашого малюка навесні – це, звичайно ж, шкарпетки. Вони повинні бути теплими і, обов’язково, з натуральної вовни або бавовни. Завдяки цьому ніжки вашої дитини зможуть дихати, і в той же час будуть знаходитися в теплі і в сухості.

Порада № 8.

   Безумовно, головна частина гардеробу – це взуття. Від того, наскільки правильно ви його підберете, залежить, без перебільшення, здоров’я вашого малюка. Взуття для прогулянки навесні повинно бути м’яким та легким, до того ж, воно повинно бути непромокаючим. А якщо за вікном – дощ, то краще вибрати гумові чоботи.

Порада № 9.

   Постарайтесь одягати дитину в яскравий барвистий одяг. Це забезпечить прекрасний настрій і вам і вашому малюкові. 

Любіть і бережіть свою дитину! Частіше гуляйте з нею на свіжому повітрі, адже це так корисно для здоров’я!

 

Розваги для дітей шкільного віку.

Несерйозно про серйозне

    Дитинство – це сама радісна пора життя кожної людини або, принаймні, повинна такою бути. Саме дошкільний час має бути повний святами і всілякими яскравими подіями. Важливо це для психологічного, соціального, комунікативного і естетичного розвитку дитини і для того, щоб налаштувати його на доросле життя в оптимістичному дусі.

     Тому розваг для дітей дошкільного віку має бути якомога більше, і організовувати їх потрібно, не чекаючи спеціального приводу, вміло перетворюючи навіть незначні події на справжню пригоду.

    Спів, танці, рухливі ігри, спортивні змагання, участь у конкурсах, хороводах – все це як не можна краще розвиває дитину, сприяє її соціалізації, реалізує його комунікативної потенціал.

 

Що робити, якщо дитина перестала слухатися

   Більшість батьків зустрічалося з проблемою «неслухняності». Дитина раптом перестає слухатися, ігнорує прохання батьків, грубіянить, істерить, і кожна спроба поговорити з ним виливається в скандал, покарання, образи, і, врешті – решт, до втрати довіри до батьків.

   Проблеми ростуть як сніговий ком: крик з боку батьків, і не бажання чути і виконувати прохання батьків з боку дітей.

  Але що робити, якщо дитина перестала слухатися?

  А що ж ми розуміємо під словом «слухатися»? Безвідмовне виконання дитиною усього сказаного батьками? Чи не маєток, власної думки в дитини? Придушення, яких або поривів самостійності? Я думаю, що ми хочемо виростити дітей і чесними, і порядними, і чуйними, і справедливими, і чуйними, такими, щоб нам не було за них соромно. Але от як це здійснити і що робити, якщо дитина перестає слухатися?! Це вже прийоми виховання. 

Що ж робити коли ваша крихітка перестала вас слухатися? Для початку, слід задати собі кілька питань:

 Чому ж дитина не слухається?

 Чого хоче домогтися дитина подібною поведінкою?

 Як реагувати батькам на непослух дитини?

 Карати чи вашого малюка?

 Може краще змінити рід діяльності і відвернути дитину від фактора, який викликав істерику і каприз?

 Може, варто просто ігнорувати подібну витівку?

При відповіді на ці питання потрібно бути гранично чесним, перш за все перед самим собою. Так, відповідаючи на перше запитання, часто буває, так що діти починають вередувати і не слухатися батьків, для того, щоб привернути їхню увагу, адже мамам потрібно і приготувати, і випрати, і на роботу сходити, і забратися, і багато іншого, а дитина в цей час наданий сам собі. Буває і таке що діти нам заважають, тобто ми ставимо свої бажання вище бажань дитини. Так, замість того щоб почитати дитині книгу або пограти з ним, нам набагато важливіше поговорити з подругою по телефону, посидіти за комп’ютером, сходити по магазинах, подивитися телевізор тощо.

При відповіді на друге питання, варто враховувати знову ж таки, в першу чергу, свою поведінку: ви надмірно опікуєтеся дитини, і він хоче, щоб ви послабили свою опіку; або навпаки, він хоче, щоб ви приділяли йому трішки більше уваги; Або ви його чимось образили, наприклад не виконали якесь, дане йому, обіцянка (обіцяли купити іграшку після отримання зарплати, але благополучно забули про це) і тепер він просто мстить вам за це, можливо дитина просто хоче таким чином самоствердитися і проявити самостійність;

Багато психологи рекомендують при відповіді на це питання використовувати свої почуття, які ви відчуваєте при даній ситуації, так:

 Якщо ви відчуваєте роздратування, то дитині, швидше за все, не вистачає вашої уваги.

 Якщо ви відчуваєте гнів, то дитина, швидше за все, просто протистоїть вашої волі.

 Якщо ви ображені на дитину, то, швидше за все, дитина вам мстить.

 Якщо ви у відчай і безнадії, то, швидше за все, ваша дитина переживає свою неспроможність і нікчемність.

Як же реагувати батькам на прояви «неслухняності»? Існує кілька способів реакції, основні з яких:

 Не звертати увагу на подібну поведінку дитини, або просто, ігнорувати.

 Переключити увагу дитини, давши йому, щось нове , цікаве, іншими словами, відвернути.

 Покарати дитину. Причому покарання в свою чергу теж бувають різні, це і ізоляція (стояння в темній кімнаті, розі, у ванній, або сидіння на певному «стільці покарання»), і фізичне покарання (потиличники, порка, тягання за волосся і т. п.), і словесне покарання (погрози, обзивання, приниження), і покарання позбавленням задоволень, і покарання працею.

У будь-якому із способів реакції існують свої нюанси, і застосовувати їх потрібно лише з урахуванням віку та індивідуальних показників ситуації. Так якщо дитина грудний, то не багатьом з батьків прийде в голову застосовувати до нього такі види реакції як ігнорування чи покарання. І навпаки, якщо дитина доросла, то навряд чи вийде переключити його увагу на щось інше.

Більш докладно хотілося б зупинитися на покарання, адже це одна з найпоширеніших реакцій. Я думаю, що не знайдеться жодного батька, який хоча б раз не підвищив голос на свою дитину, або не ляснув його по попі, або не назвав його «бездарністю» тощо. Що варто знати про покарання?

1. Дитина повинна знати, за що його покарали.

2. Не варто карати в пориві гніву .

3. Пам’ятайте, що ваші дії повинні бути послідовні.

4. Не варто карати за одну провину двічі.

5. Покарання має бути справедливим.

6. Покарання має бути індивідуальним ( не для всіх дітей підходить один і той же покарання, так для одних досить позбавити їхнього улюбленого заняття і усвідомлення не правильності вчинку прийде, а для інших достатньо поставити їх в кут.)

7. Дитина не повинен бачити, що ви сумніваєтеся, варто чи ні, його карати.

8. Покарання не повинно принижувати дитину, а має допомогти в усвідомленні не правильності тієї чи іншої дії.

9. Якщо вийшло так, що ви покарали дитину в стані афекту, і ви усвідомили що були не праві, буде правильним вибачитися перед карним, тим самим ви покажете, що ви теж можете помилятися і визнати свої помилки, чому і вчіть своїх дітей.

 10. Після покарання не варто нагадувати дитині про те, що сталося протягом всього дня, що залишився .

11. При будь-якому покарання дитина повинна знати, що він все-таки любимо вами, і ви незадоволені лише його вчинком, а не самою дитиною.

12. Не варто карати дитину в присутності його однолітків та друзів.

 

Абетка дисципліни

   Демонструйте гарний приклад.

   Поводьтеся так, щоб Ваші слова та справи не суперечили одне одному в очах дитини.

   Чітко окресліть межі дозволеного.

   Узгодьте із членами родини та педагогами єдину лінію поведінки — щоб не сперечатися в присутності дитини. Потім поясніть дитині суть обмежень.

   Будьте наполегливими.

   Визначивши межі дозволеного, суворо дотримуйте всіх установлених Вами правил без винятку.

   Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, повинен бути дружнім

   Наказовий тон у жодному разі заборонений. Будь-яка заборона для дитини є важкою, а якщо вона вимовляється дратівливим або владним тоном, то стає важкою удвічі. На запитання: «Чому не можна?» не слід відповідати: «Тому, що я так сказала», «Не можна, та й годі». Необхідно коротко пояснити: «Уже пізно», «Це небезпечно» та ін. Якщо дитина знову запитує: «Чому?», то не тому, що не зрозуміла, а тому, що їй важко перебороти своє бажання порушити заборону.

  Зауваження краще висловлювати в безособовій формі.

 Наприклад: «Сірниками не граються» замість: «Не чіпай сірники!»; «Цукерки їдять після вечері» замість: «Зараз же поклади цукерку на місце!»

   Проводьте «уроки дисципліни» у формі гри.

 Така ситуація сприяє перетворенню нудного повчання на цікаве заняття.

   Обмежень, вимог і заборон не повинно бути багато й вони повинні бути гнучкими.

   Якщо дитина не може впоратися з вимогами, пом’якшіть їх і обов’язково обговоріть.

  «Фізичне усунення».

 Якщо улюблений порцеляновий сервіз (або цінний наочний посібник) постійно під загрозою бути розтрощеним, простіше прибрати його з очей дитини.

  Засуджуйте не дитину, а її вчинки.

 Краще сказати: «Не люблю, коли ти розбиваєш чашки з дорогого сервізу», ніж: «Ти такий незграбний!»

  Повторення і ще раз повторення!

  Навіть найкмітливіша дитина відразу не запам’ятає всі обмеження та вказівки. Головне — не лінуватися і частіше пояснювати суть установлених правил поведінки.

   Діти мають коротку пам’ять.

  Робіть зауваження відразу після провини дитини, в іншому разі вона не зрозуміє або не запам’ятає уроку.

  Не читайте довгих нотацій. Одне коротке зауваження є більш ефективним.

 Пояснюйте дитині мотиви Вашої поведінки, якщо вона не розуміє, чого Ви від неї хочете і чому.

 Залучайте дитину до прийняття рішень. Радійте за неї, цікавтеся її думкою, запропонуйте на вибір два шляхи розв’язання складної ситуації та разом обговоріть кращий варіант. Попереджайте конфліктні ситуації. Краще попередити конфлікт, ніж потім розв’язувати проблему.

 Будьте поблажливими до непосидючих дітей: батьківські вимоги не повинні суперечити фізіологічним потребам дитини.

 Через певні особливості м’язового розвитку дітям важко довго перебувати в статичному положенні.

 Біганина, стрибки, інші рухливі дії — прояви природних і дуже важливих для розвитку дитини потреб у русі й пізнанні, їм значно більше, ніж дорослим, необхідно рухатися, випробовувати свої сили, досліджувати предмети. Краще за все спрямувати їхню активність на безпечні розваги.

 

Пам`ятка батькам

Якщо дитина:

Ø     Зростає в атмосфері критики,  вона вчиться засуджувати;

Ø     Зростає в атмосфері ворожості, вона вчиться боротися;

Ø     Зазнає приниження, вона стає невпевненою;

Ø     Живе в атмосфері страху, вона стає боязкою;

    Відчуває постійний сором, вона звикає почуватись винуватою;

    Зростає в толерантному середовищі, воно вчиться бути терплячою;

    Відчуває підтримку, вона вчиться впевненості;

    Зростає в атмосфері прийняття, вона вчиться любити;

    Зростає в атмосфері похвали, вона вчиться любити саму себе.

Чого не слід робити батькам:

v    Перед вступом до школи змінювати режим життя дитини: позбавляти її денного сну, тривалих прогулянок, ігор у достатній кількості.

v    Оцінювати все, що робить дитина, так, як слід оцінювати діяльність учня.

v    Займатися із дитиною за програмою першого класу, підміняючи гру навчанням.

Що необхідно робити батькам:

ü     Прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, осмислювати побачене і почуте, узагальнювати та класифікувати.

ü     Навчити дитину долати труднощі, організовувати свою діяльність.

ü     Учити дитину конструктивно виявляти свої емоції та бажання, поважати думку інших, узгоджувати свої бажання з бажаннями оточуючих — дітей і дорослих.

 

 

Дев`ять заповідей батьківства 

   •  Не чекайте, що Ваша дитина буде такою, як Ви, або такою, як Ви хочете. Допоможіть їй стати самою собою.

    • Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви для неї робите: Ви подарували їй життя, як вона може віддячити Вам? Вона подарує життя своїм дітям.

    • Не зганяйте на дитині свої образи, адже на старості це все повернеться сторицею (адже що посієш, те й збереш).

    • Не ставтеся до проблем дитини зарозуміло: її життя для неї не є більш легким, ніж для Вас — Ваше (а може, навіть складнішим, тому що дитині бракує досвіду).

    • Не принижуйте дитину!

    • Не засмучуйтесь, якщо не можете щось зробити для своєї дитини; засмучуйтесь, якщо можете — але не робите.

    • Пам’ятайте: для дитини зроблено замало, якщо не зроблено все.

    • Умійте любити чужих дітей. Ніколи не робіть чужій дитині того, чого не хочете, щоб інші зробили Вашій.

                • Любіть свою дитину будь-якою, хоча б тому, що дитина — це свято, яке поки ще разом із Вами.

 

 

Чи пропонувати дітям ділитися?

 Звичний педагогічний штамп – дітей треба вчити ділитися. Усім. Завжди. Власне, в цьому немає нічого поганого: дитина живе не одна в будинку, вона не одна в групі. Але чи немає в нашому бажанні виростити неодмінно чуйного колективіста іншої крайності – заперечення права дитини на власність і на власний безпечний життєвий простір? Чому у дорослих «все своє власне», а у дітей «все спільне»?

 Отже, дітей можна змусити ділитися, переступаючи через їхні почуття і бажання, – впливати силою. Але тоді не варто дивуватися, що, ставши старшими і звикнувши підкорятися силі, вони будуть дотримуватися саме такої стратегії: або беззаперечно віддавати свої речі на першу вимогу  хуліганів, або діяти силою по відношенню до інших дітей.

Як бути …

 Перш за все, подумати, не піддаватися на власні одномоментні почуття і не користуватися стереотипами, тому що:

 У ранньому віці діти, швидше за все, не готові щиро ділитися своїми іграшками, предметами – вони представляють для дітей відчутну чуттєву бажану цінність.

У віці 3-4 років іграшки, предмети набувають сенсу усвідомлюваного особистого простору: «я», «моє».

У 4-5 років призначення іграшки або предмета, в тому числі, – бути засобом встановлення партнерських відносин з іншими людьми.

У 5-6 років – це ще і спосіб позначити свої особистісні особливості, досягнення, достоїнства.

 Враховуючи ці вікові особливості, а також беручи до уваги особливості індивідуальні (відношення сім’ї до речей дитини, наприклад) і традиції групи (а не особисто ваші), з дітьми можна домовитися.

З дитиною раннього віку: «Звичайно, це твоя машинка. Дімина машинка. Діма з машинкою грає. Коли Дімочка пограє з машинкою, ми з Колею попросимо машинку. Дай, Діма, пограти машинку Колі ». Проблема в тому, що у дитини немає вміння коректно заявити про своє бажання. Потрібен зразок.

З дітьми 3-4 років: «Це Оліні олівці. Оля хороша дівчинка. Якщо ми ввічливо попросимо, вона дозволить нам помалювати разом з нею ». Кожній дитині цього віку важливо бути хорошою. Тим більше що ви не пропонуєте просто віддати, ви пропонуєте помалювати разом. Не йдіть відразу. Разом – це і з вами теж.

Для дітей 4-6 років логіка приблизно така ж: підкресліть, підтвердіть ПРАВО дитини на предмет – це заспокоїть пристрасті. Потім позначте причину цього права – це додасть повагу «власника» до вас і претендента до «власника», дасть розуміння причини опору. «Сашина машинка. Саша збирає гоночні машинки. Він знає багато назв. Давай попросимо його розповісти, яка найшвидша ». Не залишайте дітей відразу – побудьте разом з ними, це дасть імпульс позитивному сприянню сторін.

Довго? Так.

Але коротше тільки шлях війни, де потерпілими будуть усі.

 

Пам’ятка батькам

Перш ніж застосувати фізичне покарання до дитини,

 ЗУПИНІТЬСЯ!

Фахівці стверджують, що фізичні покарання:

 1. Викладають дитині урок насильства.

 2. Вони порушують безумовну упевненість, якої потребує кожна дитина – що вона улюблена.

 3. В них міститься брехня: прикидаючись, ніби вирішують педагогічні завдання, батьки, таким чином, зривають на дитині свій гнів. Дорослий б’є дитину лише тому, що його самого били в дитинстві.

 4. Фізичні покарання вчать дитину приймати на віру суперечливі докази: “Я б’ю тебе для твого власного блага”. Мозок дитини зберігає цю інформацію.

 5. Вони викликають гнів і бажання помститися, бажання це залишається витісненим, і виявляється значно пізніше.

 6. Вони руйнують сприйнятливість до власного страждання та співчуття до інших, обмежуючи, таким чином, здатність дитини пізнавати себе і світ.

Який урок із цього виносить дитина?

 1.Дитина не заслуговує поваги.

 2. Хорошому можна навчитися за допомогою покарання (воно зазвичай навчає дитину бажанням карати, в свою чергу інших).

 3. Страждання не потрібно приймати близько до серця, його слід ігнорувати (це небезпечно для імунної системи).

 4. Насильство – це прояв любові (на цьому грунті виростають багато збоченнь).

 5. Заперечення почуттів – нормальне здорове явище

 6. Від дорослих немає захисту.

Яким чином проявляється витіснений гнів у дітей?

 1.Насмішками над слабкими і беззахисними.

 2.Бійками з однокласниками.

 3.Приниженням дівчаток,.

 4. Поганим ставленням до вчителя.

 5. Вибором телепередач і відеоігор, що дають можливість заново пережити витиснуті почуття люті і гніву

СТРАТЕГІЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

 1. Подавати хороший приклад. Загрози, а також биття, психічний тиск, образи і т.п. рідко покращують ситуацію. Ваша дитина бере за зразок Вашу поведінку і буде вчитися у Вас як справлятися з гнівом без застосування сили.

 Встановіть кордон. Обмеження вчать самодисципліни і тому, як контролювати взаємні емоції, базуючись на ненасильстві.

 2. Якщо у Вашої дитини виникли проблеми, що викликають у неї депресію і призводять до виникнення низької самооцінки, йдіть до школи – Втрутьтеся! Персонал школи існує для того, щоб допомагати дітям вчитися і досягати успіху.

ЯКЩО ВИ НЕ ЗАХИСНИК своїй дитині, ТО ХТО Ж ВИ?

 3. Наслідки того, якщо дитина відчуває себе невдахою, можуть виражатися в насильницьких діях з її сторони: бійках, знищенні майна, жорстокості і навіть самознищення.

 4. ГОВОРІТЬ ДІТЯМ про насильство, яке показували по телевізору, а не просто вимикайте телевізор. Поясніть їм, що в більшості своїй насильство, показуване в фільмах – це продукт, створений для того, щоб розважати, порушувати, тримати глядача в напрузі. І що це зовсім не означає, що таку модель поведінки потрібно застосовувати у своєму житті.

 5. Не можна недооцінювати важливість СЛІВ “Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ”. Діти різного віку потребують схвалення, поцілунків, обійм, дружнього поплескування по плечу. Вони хочуть чути “Я пишаюся тобою!”

 6. ГОВОРІТЬ ЗІ СВОЇМИ ДІТЬМИ про насильство. Заохочуйте їх бажання говорити з Вами про свої страхи, про свій гнів і печалі. Батьки повинні чути тривоги своїх дітей, розділяти їх інтереси і почуття, а також давати хороші поради. Спостерігайте як Ваші діти спілкуються.

Якщо ж дитина піддалася насильству, постарайтеся опиратися бажанню засудити чи виправдати те, що сталося. Скористайтеся часом, щоб з’ясувати обставини, потім вирішите, як Ви зможете своєю підтримкою запобігти подальшому насильство.

 7. Якщо Ви або хтось із Вашої родини відчуває самотність, нелюбов, безнадійність або у Вас проблеми з наркотиками або алкоголем – шукайте допомогу. Вважається, що більше половини всіх насильницьких дій відбувається при вживанні алкоголю або наркотиків.

 Пишайтеся своїм РІШЕННЯМ СКОРИСТАТИСЯ ДОПОМОГОЮ. Це важке рішення, але воно відображає ВАШУ ЗРІЛІСТЬ. Це допоможе попередити НАСИЛЬСТВО

 

Заповіді для батьків

     Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або такою -як ти хочеш. Пам’ятай – їй бути не тобою, а собою.

     Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому – це незворотний закон вдячності.

     Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зійде.

     Не стався до її проблем зверхньо. Тяжкість життя дана кожному під силу, і будь упевнений, їй її важка не менше, ніж тобі твоя. А може і більше, тому, що у неї ще немає звички.

     Не муч себе, якщо не зможеш щось зробити для своєї дитини, муч, – якщо можеш і не робиш.

     Пам’ятай – для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

     Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

     Люби свою дитину будь-якою: не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.

 

 

Десять порад батькам від медсестри 

Порада 1. З усіх питань щодо здоров’я вашої дитини слід звертатися до лікаря-педіатра, який призначає лікування або при необхідності направляє дитину на обстеження до інших лікарів-фахівців. В особливих випадках, щоб не було затримки термінів початку лікування, при появі перших характерних ознак захворювань рекомендується відразу звертатися до фахівця в даній галузі медицини.

Порада 2. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина у колі своїх однолітків відрізняється незручністю рухів, поганою промовою, якщо у неї бувають непритомність, запаморочення, головні болі, блювота, її закачує у транспорті, необхідно проконсультувати дитину у невропатолога.

Порада 3. Зверніть увагу на поведінку дитини: надмірна рухливість, гіперзбудливість або, навпаки, млявість, стомлюваність, плаксивість, страхи, порушений сон, нав’язливі руху – це найбільш поширені симптоми психічної напруги ще слабкої нервової системи дитини-дошкільника. При появі цих ознак обов’язково слід показати дитину дитячому психіатру.

Порада 4. Ваша дитина часто перепитує або не завжди реагує на звернену до неї мову, у неї бувають часті ангіни, втрата голосу, кашель, постійний нежить, якщо дитина спить з відкритим ротом, хропе уві сні, гугнявить при розмові – проконсультуйте дитину у ЛОР-лікаря ( отоларинголога).

Порада 5. Якщо у дитини поганий апетит, часто виникає нудота, блювота, порушення стільця (запор, рідкий стілець), болі в животі (до їжі, після їжі), слід звернутися за кваліфікованою допомогою до лікаря-гастроентеролога.

Порада 6. Звернення за консультацією лікаря-алерголога необхідно в тих випадках, якщо в дошкільному періоді у дитини виникає реакція (висип, набряк, утруднене дихання, раптовий нежить, чхання) на якусь їжу, запахи, пилок квітів, ліки, щеплення.

Порада 7. Запалення шкіри на різних ділянках тіла (частіше на руках і ногах), що супроводжується почервонінням, сверблячкою, лущенням, ексудацією – можливо, це ознаки хронічного дерматиту або екземи, вилікувати які допоможе лікар-дерматолог. До дерматолога слід звертатися за будь-яких видимих ​​змін стану шкірних покривів, нігтів, волосся.

Порада 8. Якщо ви помічаєте, що дитина прищурює повіки, коли розглядає віддалені предмети, або низько нахиляється над листом альбому або книги, близько сідає до екрану телевізора, якщо вона здалеку (з відстані 5 метрів) не розрізняє дрібні (до 1 см в діаметрі) предмети, необхідно перевірити гостроту зору вашої дитини – зверніться до окуліста (офтальмолога).

Порада 9. Постійно звертайте увагу на поставу дитини: при ходьбі вона сутулиться, у неї одне плече нижче іншого, лопатки сильно виступають при випрямленій спині; сидячи на стільці, вона помітно прогинається в ту чи іншу сторону, намагається часто міняти позу, низько нахиляється (майже лягає на стіл) під час малювання і т.п. – Обстеження стану хребта повинен зробити фахівець-ортопед.

Порада 10. Не забувайте про необхідність обов’язкових профілактичних оглядів вашої дитини наступними фахівцями: ендокринологом (попередження захворювань щитовидної залози, діабету, ожиріння, порушень росту), хірургом (виявлення вроджених аномалій), стоматологом (виявлення і лікування карієсу), кардіологом (діагностика порушень функції серця і судин ), логопедом (порушення мови і сприйняття звуків).